Держпродспоживслужба Приазовського району інформує
В останні роки актуальною залишається проблема дирофіляріозу, єдиного підшкірного трансмісивного гельмтозу собак, кішок і диких тварин, який зареєстрований в Україні і має тенденцію до збільшення, як в регіоні,так і в Україні в цілому. Так, в період з 1975 по 1996 рік на території України і в 11 областях країни було зареєстровано 172 6 випадків в 25 областях України.
Дирофіляріоз у собак - захворювання, викликане нематодами роду Dirofilariaimmitis (форма серця) і Dirofilariarepens (підшкірна форма). Ще кілька десятиліть тому ця хвороба була серед «екзоти» і зустрічається в основному в країнах з тропічним кліматом. Але в міру того, як клімат змінювався і подорожі ставали більш доступними, дирофіляріоз також набув статусу захворювання, поширеного в наших широтах.
Як розпізнати хворобу і як можна захистити від неї вихованця?
Зараження дирофіляріозом відбувається під час укусів комах (найчастіше комарів, а також бліх, кліщів, жалюзі), що передають інвазивні личинки дирофілярів.
Зараз зареєстровано близько тридцяти видів паразитів, які викликають дирофіляріоз, але поширені тільки два види, які найчастіше вражають тварин: один з них паразитує у великих кровоносних судинах організму, таких як легенева артерія, аорта і в порожнинах серця, вражає внутрішні органи, а другий паразитує під шкірою і в слизовій.
Однак в організмі людини цей вид гельмінтів розвивається, але не досягає статевозрілої стадії, здатної відкладати личинки, що з часом призводить до загибелі паразитів. Але це не знижує ризик цього захворювання, так як гельмінти найчастіше паразитуються під шкірою людини (обличчя, шия) і в області очей. І тільки хірургічне втручання дозволяє позбутися від паразитів, а сильні алергічні реакції людського організму, на живого в ньому паразита, призводять до серйозного ураження печінки, нирок і серця.
Але для собак і кішок така інфекція може привести до смерті.
Щоб своєчасно реагувати на інфекцію і допомагати вихованцеві слід звернути увагу на ознаки, які супроводжують перебіг хвороби. Основні симптоми дирофіляріозу:
- Різка і необґрунтована втрата ваги
- Підвищення температури тіла тварини в кілька разів протягом доби
- Швидка втома, задишка
- Напади кашлю
- Блювати
- Серцеві аритмії
- Блідо слизова і поява на шкірі різних висипань, папульозного дерматозу (поява на шкірі тварини відчутних гранул, що містять паразитів), абсцесів.
- Порушення роботи центральної нервової системи (порушення координації, судоми кінцівок).
Згідно з інформацією, у Приазовському районі не зафіксовано жодного випадку як людини, так і тварин. Але це не означає, що загрози небезпеки немає. Як правило, люди мало уваги приділяють своїм вихованцям.
Згідно з літературними даними, дирофіляріоз реєструється у 50% - 60% тварин (з урахуванням безпритульних тварин). При підозрі на захворювання тварини (подряпини за вухами, горбки під шкірою, слабкість і т.д.) необхідно негайно звернутися до ветеринарних фахівців для лабораторного обстеження і своєчасного лікуваннятварин х.
Профілактика дирофіляріозу.
Питання «Як захистити тварину і убезпечити себе від дирофіляріозу?» стає все більш поширеним. Перш за все, це дотримання профілактичних заходів. Вакцинації від дирофіляріозу не існує, тому профілактика передбачає комплексний підхід:
- в першу чергу - це ретельне обстеження тварин на наявність паразитів і в разі виявлення, ізоляції і лікування тварини
- регулярна дегельмінтизація тварин
- Запобігання контакту комах з домашніми вихованцями за допомогою захисних нашийників або препаратів - репелентів, які можуть захистити вихованця не тільки від кліщів і бліх, але і від укусів комарів
- Захистіть себе під час ходьби, використовуючи спреї, крем, емульсію - репеленти, щоб відлякати комарів
- зменшення кількості безпритульних тварин.
Дегельмінтизація тварин рекомендується в весняно-літній період. Для власників кішок і собак найбільш зручні препарати, які застосовують періодично (один раз в 4-8 тижнів) в весняно-літній сезон.
В якості профілактики дирофіляріозу у кішок і собак використовують препарати, що містять івермектин, празиквантел, моксидектин, а також мільбеміцин.
