СТРОГАНІВКА Й БОТІЄВЕ В ОБЛИЧЧЯХ
***
Культура – це життєва сила, збереження історії, традицій, мистецтва, самобутності народу. Надія Яківна Орешкова довгий час плекала культурне і духовне життя у селі Строганівка. З 1974 року почала свою діяльність завідувачкою Строгановским сільським клубом. Працювала на цьому терені більше 40 років, зробила значний внесок у розвиток культурного життя краю. Надія Орешкова - креативна, творча особистість. Активно працювала над підвищенням рівня розвитку усіх видів та жанрів самодіяльної народної творчості. Завжди душею вболівала за улюблену справу, знаходила і підтримувала місцеві таланти. Кожне свято з нетерпінням чекали усі жителі. Нагороджена численними дипломами і медаллю «За заслуги перед Приазовським районом». Попри професійне визнання, найбільшою нагородою для Надії Яківни є повага серед односельців, які звертаються до неї за порадою і просто добрим словом. Надія Орешкова чуйна, доброзичлива людина, яка завжди радо приходить на допомогу кожному.
Надія Яківна і сьогодні пише вірші, активно бере участь життя села, є учасницею художньої самодіяльності. А ще Надія Орешкова любляча мама, турботлива бабуся, сповнена енергії і запалу.
***
Ганна Степанівна Пачева народилася 2 вересня 1928 року у селі Строганівка. Тут і прожила життя. Односельці знають її як добру, чуйну, відповідальну жінку. Трудовий шлях Г.С. Пачева почала дуже рано. З 13 років працювала у колгоспі «Азовець» – спочатку в рільництві, а потім на тваринницькій фермі дояркою. До роботи завжди ставилася сумлінно, чесно, не одноразово нагороджувалася подарунками від правління колгоспу. Керівництво у будь-якій справі могло покластися на завзяту робітницю.
Чоловік Ганни Степанівни також працював у колгоспі чабаном. Разом вони народили і достойно виховали сімох дітей. Разом батькам довелося пережити велике горе – поховати трьох своїх дітей. Це найстрашніша сторінка в житті сім’ї Пачевих. Біда гірко позначилася на здоров’ї жінки – Ганна Пачева втратила зір.
Найважливішими для неї є сімейні цінності. Усю себе присвятила дітям - дарувала їм турботу і любов. Син Петро Михайлович проживає з мамою, а дочки, хоч і мешкають окремо, але щодня навідуються до батьківської хати. Часто усі разом збираються у сімейному колі. Мама розповідає життєві історії, спогади, ділиться мудрістю і досвідом.
***
Найшанованіша людина у селі – вчитель. Саме такою є Надія Іванівна Пельтек, яка багато років віддала вчителюванню у с. Ботієве. Немає родини у селі, яка її не знає. Про таких, як Надія Іванівна кажуть – вчитель від Бога. Усю себе вона віддавала учням, запрошуючи їх у цікавий світ біології. Найголовнішою її рисою є любов до дітей. Надія Пельтек сприймала малечу на одному рівні з собою, знаходила індивідуальний підхід до кожного. Головним вважала сформувати всебічно розвиненого учня, який міг би застосовувати отримані знання на практиці. Саме в цьому - філософія вчителювання для Н.І.Пельтек. Вона постійно розвивалася у професії, вдосконалювала методику викладання, застосовувала нові формати роботи з дітьми. Багато учнів захоплювалися своєю шкільною мамою і у дорослому житті пішли її шляхом, вступивши до педагогічного університету. Деякі повернулися в село і працюють у рідній школі.
Надія Іванівна не тільки прекрасний педагог, але й любляча, турботлива мама, яка достойно виховала трьох дітей. Своїм нащадкам завжди прищеплювала загальнолюдські цінності, а також почуття добра, поваги цілеспрямованості.
