ГОЛОДОМОР – РАНА НА ТІЛІ ЛЮДСТВА
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів.
Напередодні пам’ятного дня Приазовський селищний голова Андрій Солопов, депутати Приазовської селищної ради Олександр Гартвік та Іван Сухаренко, староста Віктор Ус разом із учнівською молоддю та вчителями Приазовської і Володимирівської філій ОЗЗСО Приазовського ліцею вшанували пам’ять жертв цих трагічних сторінок в історії нашої держави.
Перед входом у Олександрівський парк у селі Строганівка височіє постать жінки яка тримає на руках мертву дитину – це пам’ятник жертвам голодомору. По обидва боки від композиції дві чорні стели з переліком прізвищ загиблих мешканців села.
Це місце болю, страшних споминів очевидців про жахливий злочин проти людства… Саме тут діти і дорослі поклали квіти, яблука і колоски пшениці в знак пам’яті про мільйони замучених душ штучно створеним голодом.
Традиційна акція «Запали свічку» закликає засвітити вогник у кожній домівці – вияв спільної скорботи за жертвами і віри у те, що в майбутньому подібні трагедії не повторяться. О 16.00 27 листопада не забудьте долучитися до Загальнонаціональної хвилини мовчання.
Історична довідка
Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років був визнаний геноцидом Українського народу. У 2010 році Апеляційний суд міста Києва назвав винних в організації Голодомору та кваліфікував Голодомор 1932–1933 років як акт геноциду частини української національної групи. Голодомор – геноцид проти Українського народу, результат спеціально організованого комуністичним керівництвом штучного голоду в 1932–1933 роках, що спричинив загибель мільйонів людей.
Упокорення голодом стало інструментом закріплення влади сталінського режиму, ліквідації верстви українських селян-господарів і перетворення їх у безправних колгоспників, а разом з тим, – викорінення в Україні соціальних основ незалежництва, тобто соціальної основи української нації. Цей злочин був ретельно продуманий, задіяні численні механізми його реалізації: через податки і збори, нереальні хлібозаготівельні плани та обшуки в українських селян відбирали харчі, заборона виїзду із населеного пункту з листопада 1932 року (так званий режим “чорних дошок”) і загалом з охопленої голодом республіки від початку 1933-го їх позбавляла останніх надій на порятунок.
Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території України, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Найвразливішою категорією жертв Голодомору стали діти. Згідно із дослідженнями українських демографів, у той час померло понад 1.5 млн. хлопчиків і дівчаток віком до 10 років. Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – пам’ятати про кожного, хто загинув від голоду, і передати пам’ять про цю трагедію.
